голосно
101перешуміти — млю/, ми/ш; мн. перешумля/ть; док. 1) Закінчити, перестати шуміти; відшуміти. || перен. Минутися, пройти бурхливо, із шумом (про події). 2) перен. Перестати виявляти бурхливу енергію, багато і голосно розмовляти і т. ін. (про людину). 3) розм. З… …
102побріхувати — ую, уєш, недок., розм. 1) Брехати трохи або час від часу. 2) Гавкати не дуже голосно або час від часу …
103погавкувати — ую, уєш, недок. Гавкати не дуже голосно або час від часу …
104погарикувати — ую, уєш, недок., розм. Гарикати не дуже голосно або час від часу …
105погейкувати — ую, уєш, недок., розм. 1) Гейкати не дуже голосно або час від часу. 2) на кого, перен. Те саме, що покрикувати 2) …
106погукувати — I ую, уєш, недок. Гукати не дуже сильно або час від часу. II ую, уєш, недок. Голосно командувати ким небудь, наказувати час від часу …
107покрикнути — ну, неш, док. 1) Те саме, що крикнути. ||Голосно, збуджено вигукнути щось. 2) на кого і без додатка. Крикнути на когось, примушуючи щось зробити …
108порощати — і порощи/ти, щу/, щи/ш, недок., розм. 1) тільки 3 ос. Те саме, що періщити. || чим. Бити, вдаряти (снігом і т. ін.) по якій небудь поверхні. 2) перен. Швидко й голосно говорити, кричати …
109прихати — аю, аєш, недок., при/хнути, ну, неш, док., розм. 1) Видавати глухий уривчастий звук, голосно випускаючи повітря з ніздрів чи рота. 2) перен. Висловлювати невдоволення; сердитися …
110прицмокувати — ую, уєш, недок., прицмо/кнути, ну, неш, док., розм. Утворювати характерний звук, що нагадує ц , перев. виражаючи якесь почуття (задоволення, здивування, захоплення, нерішучість тощо). || Голосно плямкати, п ючи що небудь або споживаючи їжу …