спод
91кореляція — ї, ж., книжн. 1) Співвідношення, відповідність, взаємозв язок предметів або понять. 2) біол. Певне співвідношення між будовою організму та їхніми функціями. 3) В математичній статистиці – залежність між явищами або величинами, що не має чіткого… …
92монопсонія — ї, ж. 1) Ситуація на ринку товарів і послуг, коли є лише один покупець і багато продавців. 2) Ринок, де на формування ціни впливають покупці, споживачі товарів та послуг. •• Уда/вана монопсоні/я ситуація на біржі, коли попит на конкретний товар… …
93на — I прийм. Уживається із знах. і місц. відмінками. Сполучення з прийм. на виражають: Просторові відношення: 1) із знах. і місц. в. Уживається для позначення предмета: а) на якого з метою розміщення спрямовується дія (знах. в.); б) на якому… …
94надіватися — I а/ється, недок., наді/тися, і/неться, док. 1) Одягатися на кого , що небудь. || Натягуватися на який небудь предмет. 2) Приладжуватися, прикріплюватися на кому , чому небудь. 3) тільки недок. пас. до надівати. II а/юся, а/єшся, недок., діал.… …
95надія — ї, ж. 1) Впевненість у можливості здійснення чогось бажаного, потрібного, приємного; сподівання. 2) Те (той), на що (на кого) можна надіятися, покладатися, що (хто) є відрадою, опорою для кого небудь. Плекати надію. •• Бу/ти при наді/ї діал. бути …
96надіяння — я, с., арх. Надія, сподівання …
97надіятися — і/юся, і/єшся, недок. 1) на що, без додатка, з інфін., із спол. що. Мати надію, розраховувати на що небудь; сподіватися. || розм. Чекати появи, прибуття кого , чого небудь, вірити у настання чогось. 2) на кого – що. Покладатися на кого , що… …
98наперекір — присл. 1) Протилежно до того, чого можна було б сподіватися чи бажати. 2) у знач. прийм., з дав. в. Уживається з назвою осіб, предметів, явищ, процесів, усупереч яким що небудь здійснюється, відбувається …
99незваний — а, е. Який з являється, приходить і т. ін. без запрошення; непроханий. Незваний гість. || На якого не чекає, не сподівається хто небудь; небажаний. || Який несподівано вторгається куди небудь (про ворогів) …
100обділяти — я/ю, я/єш, недок., обділи/ти, ділю/, ді/лиш, док. 1) Ділячи що небудь, роздавати кожному; наділяти багатьох чим небудь. || Давати, дарувати певну кількість чого небудь одній особі; наділяти. || перен. Надавати яких небудь властивостей, якостей і… …
