укор
21укорінюваний — дієприкметник …
22укорінювання — іменник середнього роду …
23укорінювати — дієслово недоконаного виду …
24укорінюватися — дієслово недоконаного виду …
25укоріняти — дієслово недоконаного виду …
26укорінятися — дієслово недоконаного виду …
27укорённый — прич.; кр.ф. укорён, укорена/, рено/, ре ны/ …
28укор — род. п. а, укорить, см. кор, выше …
29Укор — м. Упрёк, порицание. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …
30укор — укор, укоры, укора, укоров, укору, укорам, укор, укоры, укором, укорами, укоре, укорах (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») …
